TheGrue.org

Активні галактики, радіогалактики і квазари

Категорія: Галактики Опубліковано: Середа, 08 травня 2013

У всіх галактиках, окрім найменших, виділяється яскрава центральна зона, яка називається ядром. У звичайних галактик, таких як наша, велика яскравість ядра пояснюється високою концентрацією зір. Та все ж сумарна кількість зір у ядрі становить лише кілька відсотків від їхньої загальної кількості в галактиці.
Але зустрічаються галактики, що мають особливо яскраві ядра, з яких виривається світний газ, що рухається з величезною швидкістю - тисячі кілометрів за секунду.
За деякими даними, так можуть проявити себе чорні діри, оточені щільною хмарою звичайних зір і газу. Під час падіння в гравітаційному полі чорної діри речовина розганяється до швидкостей, близьких швидкості світла. Потім у разі зіткнень газових мас поблизу чорної діри енергія руху перетворюється у випромінювання електромагнітних хвиль.
Подібні потужні процеси, що виявляють себе раптовими викидами велетенських струменів розжареного газу або потужним випромінюванням в оптичному, рентгенівському чи радіодіапазоні, відбуваються в ядрах багатьох галактик. Часто ці струмені мають просторову симетрію - спостерігаються з обох боків галактики уздовж осі її обертання. Такі галактики називають галактиками з активними ядрами або сейфертівськими на честь американського астрннома К. Сейферта, який 1943 р. спостерігав їх уперше.
Впродовж 50 років вивчення галактик продиться в радіодіапазоні. Як і слід було очікувати, від звичайних галактик до Землі надходить радіовипромінювання, але у мільйон разів слабкіше, ніж в оптичному діапазоні. Проте серед них було виявлено так звані радіогалактики, які в
радіодіапазоні яскравіші, ніж в оптичному. Таких галактик відомо відомо кілька сотень. Найближче до нас радіоджерело Лебідь. А. Його ототожнили з галактикою, яка складається з двох ядер, оточених оточениx  протяжною оболонкою. Найцікавішою особливістю джерела Лебідь А є те, що зона радіовипромінювання не збігається з видимою галактикою, а розташовується обабіч зони оптичного випромінювання. Центри областей
радіовипромінювання знаходяться від видимого подвійного ядра на віддалі близько 80 кпк (260 тис. св.
р.). Спочатку було висловлено гіпотезу, за якою спостерігається зіткнення двох галактик, що й викликає потужне випромінювання. Невдовзі цю гіпотезу було відкинуто, бо у жодної взаємодіючої галактики, яких в оптичному діапазоні відомо досить багато, не було виявлено радіовипромінювання, аналогічне Лебедю А. Отже це ще одна загадка, яку треба розгадати.
Одним з найпотужніших джерел радіовипромінювання є квазари - квазіполярні радіоджерела. На фотографіях, зроблених в оптичному діапазоні, ці об'єкти мають вигляд звичайних галактик. Але спектральні дослідження вказують, що це дуже віддалені об'єкти.
Серед близько 5000 відомих на сьогодні квазарів, дякі мають червоне зміщення z=5 (для найдальших потужних еліптичних галактик z=1 - 1,2).
Враховуючи, розрахунк коли v << c,  за швидкостей, що наближаються до величини c, швидкості руху квазарів із z=4-5, обчислення, становлять 0,92-0,97с, а відстані - 3680 - 3880 Мпк (12-12,7 млрд св. р.).
Світності квазарів у сотні разів більші від потужності найбільшої галактики з її сотнями мільярдів зір. Поблизу деяких квазарів виявлено викиди - велитенські потоки речовини. Розглянувши різноманітні, астрономи дійшли висновку, що квазари, найімовірніше, недовговічні стадії розвитку ядер галактики.

Перегляди: 5608

Додати коментар

Захисний код
Оновити