Венера

Венера - друга в Сонячній системі й найближча до Землі планета. Рухається навколо Сонця з періодом обертання 224,7 земних діб, вона рухається навколо Сонця на сердній відстані 108,2 млн км по майже коловій орбіті. Маса і радіус планети схожі до земних, відповідно 6051 км і 0,82m. Сила тяжіння відносно земної становить 0,9.

 Вісь обертання планети відхиляється від перпендикуляра до площини орбіти всього на 3 градуси. Венера дуже повільно обертається навколо своєї осі у звороному напрямі. Період обертання 243 земних доби. Оскільки періоди обертання навколо осі та навколо Сонця близькі, і обертання в протилежному напрямі, то за один свій рік планета встигає тільки двічі здійснити обертання навколо своєї осі відносно Сонця. В результаті сонячна доба на Венері триває 117 земних діб.

Ще в 1761 р. під час проходження Венери по диску Сонця М. Ломоносов з'ясував, що ця планета має атмосферу. Через її щільність, поверню планети побачити неножливо. Потужний хмаровий шар відбиває у космос 75% сонячного світла (для порівняння: Земля відбиває 36%). Тому за яскравістю планета посідає третє місце після Сонця й Місяця. Це єдина планета від світла якої, земні предмети можуть відкидати тінь. Температура на поверхні Венери досягає 780 К, а тиск 80 - 100 атмосфер. Головна складова атмосфери - вуглекислий газ, 96%. Також до складу атмосфери входять багато інших газів, таких як: чадний газ, метан, аміак, двоокис сірки, соляна та плавикова кислоти, ацетилен, етан. Через наявність великої кількості вуглекислого газу, спричиняється явище парниковий ефект, яке проявляється значніше, ніж на землі. Через високий коефіцієнт відбиття сонячного світла хмарним шаром поверхня венери отримує менше світла, ніж земна. Але через інтенсивне поглинання вуглекислим газом теплової радіації у нижніх шарах атмосфери за мільярди років поверхня Венери розігрілась так, що каміння буквально світиться. Денна температура атмосфери нижча, ніж температура поверхні, вночі вона стає нижчою - до 420 К.

Через високу температуру на Венері немає води. Більш того, конденсовані краплі дощу випаровуються, не досягаючи поверхні.

Від початку 1970-х років цю планету досліджували більше 20 АМС. Зокрема, Венера 9 (СРСР, 1975р.) відправила на Землю перші зображення поверхні Венери. Дуже цікаву інформацію було отримано за допогою радіолокаторів АМС "Магелан" (США, 1990р.). Було виявлено величезні кратери, сотні згаслих вулканів з діаметрами до 50км, просторі низовини і плато, високі гірські масиви. Отримані дані свідчать про те, що Венера раніше пережила період високої тектонічної активності, але зараз вже немає жодної ознаки її продовження.

Деталям поверхні Венери за традицією надають тільки жіночі імена. Кратери Аксентьєва і Федореця назвали на честь українських астрономів.