Міжзоряна місія (ЕНЕРГІЯ)

NASA повинна провести дослідження сонячної системи поза районом зовнішніх планет до зовнішніх кордонів зовнішньої сфери впливу Сонця, і можливо за нею.
Ця розширена мисія продовжить пошук характерик навколишнього середовища зовнішньої частини Сонячної системи і пошук межі геліопаузи, зовнішніх меж Сонячного магнітного поля і направленого на зовні сонячного вітру. Проникнення на межі геліопаузи між сонячним вітром і міжзоряним середовищем дозволить провести вимірювання, які будуть зроблені в міжзоряній області, дослідити частинки і хвилі без впливу сонячного вітру.
До початку місії ЕНЕРГІЯ, обидва космічні кораблі, Вояджери, провели в  польоті більше 12-ти років, почали: в
Серпні (Вояджер 2) і в Вересені (Вояджер 1).
Вояджер 1 був на відстані близько 40 а. о. (Астрономічних Одиниць - приблизна відстань від Землі до Сонця, 150 мільйонів кілометрів) від Сонця, і Вояджер 2 був на відстані близько 31 а. о.
Розглянемо місію ЕНЕРГІЯ як різні фази: завершення, дослідження геліосфери і дослідження міжзоряної фази. Обидва космічні кораблі приступили до виконання місії ЕНЕРГІЯ, і все ще працюють, в магнітному середовищі Сонця, область з плазмою частинки якої містяться в надзвуковому розширенні сонячного вітру. Це особливе середовище і є завершення фази. На деякій відстані від Сонця, надзвуковий сонячний вітер буде стриманий від подальшого розширення міжзоряним вітром.
Першою особливістю зіткнення космічного корабля із зоряним вітром, в результаті чого взаємодія міжзоряного і сонячного вітру,  була завершенням де сонячний вітер сповільнився від надзвукової до дозвукової швидкості, а також проходять великі зміни в напряму потоку плазми і орієнтації магнітного поля.